Залишились запитання?

+38 (032)-247-00-43

Звіт
за результатами всеукраїнського соціологічного опитування

Вивчення очікувань українців від результатів власного політичного вибору протягом 2016 у порівнянні з результами досліджень у 2014 році.

ВСЕУКРАЇНСЬКЕ СОЦІОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ:

«Вивчення очікувань українців від результатів власного політичного вибору протягом 2016 у порівнянні з результами досліджень у 2014 році»

Жовтень, 2016

Регіони: всі області України (за винятком Криму та тимчасово окупованих частин Донецької і Луганської областей).
Методи:
- Проведення фокус-групи
- Телефонне опитування
- Моніторинг офлайн та онлайн медіа ресурсів
- Аналіз рейтингів, екзит полів, опитувань, досліджень, експертних думок, статей, звітів та інших матеріалів на цю тему, що є у відкритому доступі.
Сукупна кількість респондентів по всіх заходах: близько 120 тис.

В українському суспільстві дуже поширена думка, що ситуація в Україні розвивається у неправильному напрямі. Переважна більшість (76,0%) опитаних вважає, що ситуація розвивається «однозначно у неправильному» або «скоріше в неправильному» напрямі. Тільки 17,6% респондентів з тою чи іншою впевненістю заявили, що країна рухається у правильному напрямі. (Не визначились з відповіддю – 6,4%).
 
У масових настроях домінують песимістичні очікування щодо найближчого майбутнього України. Більше половини (53,9%) опитаних «песимістично» або «скоріше песимістично» сприймають майбутнє країни через рік. Тільки третина (35,7%) респондентів оцінює перспективу розвитку ситуації тою чи іншою мірою оптимістично. (Не визначилися з відповіддю – 10,4%).

Українці як і два роки тому декларують свою приналежність до суспільно активного населення:

  • Відстежують політичні та економічні події у країні
  • Долучаються до волонтерських ініціатив
  • Приймають участь у соціальних проектах 

Проте, характер активності і градус соціально-політичної активності з 2014 року суттєво знизився. Така ситуація обумовлена повним розчаруванням владою, яку обрали після Революції Гідності. Якщо два роки тому громадяни з гордістю декларували  обізнаність із специфікою формування та функціонування державної влади, участь в акціях суспільно-політичного характеру, то сьогодні -  фокус активності змістився з політичних питань на доброчинність, з загальнодержавних проблем на локальні. Та й в цілому, відчувається, що суспільний активізм є менш інтенсивним, аніж одразу після революції та початку війни.
 
Під час дослідження респондентів запитали, які проблеми їх хвилюють особисто найбільше. (Респонденти могли обрати з переліку проблем декілька варіантів відповіді). З’ясувалося, що серед суспільно-політичних проблем українських громадян найбільше хвилює проблема війни на Донбасі. Цю проблему вказали 64,2% опитаних. Серед соціально-економічних проблем найбільш гострою виявилася проблема високих тарифів на житлово-комунальні послуги. Її вказали 52,3% респондентів. Соціальне самопочуття українців характеризується переважанням негативних оцінок над позитивними, як щодо свого положення, так і щодо ситуації в країні в цілому.
 
Так, з початку 2016 р задоволеність українців своїм життям не перевищувала 38% (найвищий показник поточного року), тоді як число не задоволених своїм життям громадян не опускалося нижче 57-59%, становлячи (за винятком травня і вересня поточного року) 65% опитаних.
 
Основний обсяг інформації про соціально-політичні події в Україні, респонденти отримують із телебачення та Інтернету. Як і два роки тому, ці джерела користуються високим рівнем  популярності. Однак, рівень довіри до них знизився. Особливо це стосується ТБ-каналів.
 
Дослідження виявило, що для українців телебачення (28% респондентів) та Інтернет-видання (24%) є найпопулярнішими каналами отримання новин про суспільно-політичне життя в Україні. Третім за популярністю джерелом стали соціальні мережі (17%). Хоча у 2014 році третю позицію займали новини, почуті від близького оточення (14,7%), а соціальні мережі були четвертими (12,6%).
 
Переважна більшість населення України негативно оцінює діяльність Петра Порошенка на посаді Президента України. Три чверті (71,7%) опитаних «скоріше не схвалює» або «категорично не схвалює» роботу Порошенка. Тою чи іншою мірою позитивно оцінюють діяльність Порошенка – 19,9% респондентів. Причому повністю схвалюють роботу Порошенка на посаді Президента тільки 2,7% опитаних. (Не визначилися з відповіддю – 9,4%).
 
Загалом населення декларує невдоволення роботою Президента – в основному через те, що погіршення рівня життя не компенсується впровадженням реформ.
 
На Президента як і два роки тому покладають відповідальність за злам старої корумпованої системи та припинення війни. Крім того, (очевидно із зняттям А.Яценюка) до цього переліку додається стан вітчизняної економіки.
 
Як і два роки тому, населення не готове надати Президентові більше повноважень, адже існує ризик появи тоталітарного лідера або безконтрольної корупції.
 
В першу чергу від Президента України Петра Порошенка очікують вирішення військового конфлікту на Сході України. Проблема є нагальною для майже двох третин населення.
 
Хоча Володимира Гройсмана лише нещодавно призначили на посаду Прем’єр-міністра, його діяльність оцінюється дуже критично. Про кредит довіри новому уряду не може йти і мови. Переважна більшість (74,9%) опитаних «скоріше не схвалює» або «категорично не схвалює» роботу В.Гройсмана. Тільки 15,1% схвалює її тою чи іншою мірою, причому лише 1,9% респондентів схвалює її «повністю». (Не визначилися з відповіддю – 10%).
 
Оцінка перших кількох місяців роботи Володимира Гройсмана є переважно негативною. Прем’єра критикують за:

  • Надмір обіцянок
  • Відсутність змін/дій
  • Підняття тарифів
Відповідно жодних позитивних очікувань від його роботи немає.

 
Оцінка діяльності Міністрів України як і два роки тому є негативною, населення прагне зміни очільників основних Міністерств на «молодих та компетентних».
 
Цікаво, що у 2014-му респонденти знали міністрів поіменно і виставлені претензії були персоніфіковані. Зараз імена міністрів згадати не можуть, а критика є знеособленою, як реакція на падіння рівня життя у країні в цілому.
 
Як і два роки тому відповідальність уряду та Прем’єр-Міністра України вбачають у площині:

  • економіки: розвитку власного виробництва, аграрного сектору
  • подолання корупції на усіх рівнях
  • соціального захисту
  • укріплення кордонів 

І у 2014-му, і у 2016-му члени дискусії одностайно висловились щодо необхідності обрання влади на усіх рівнях (мер, міські, обласні ради, голови ОДА). Адже обраній владі більше довіряє населення, з неї легше «спитати» і кандидати, яких обрано на місцях краще знатимуть проблеми місцевих громад.
 
Цілковиту підтримку аудиторії отримала теза про необхідність проведення люстрації в усіх органах державної влади.
 
Також нагальною проблемою залишилась корупція на всіх рівнях – третина опитуваних вважає, що проблема продовжує існувати без змін. Значно зросло очікування по якісному забезпеченню ЗСУ (35,3% у 2016 проти 14% у 2014 році).
 
Серед головних проблем, які повинна вирішувати влада на місцях в першу чергу питання комунального господарства:

  • благоустрій міста
  • господарська діяльність у місті (заміна мереж, ремонт труб тощо)
  • ремонт і підтримка шкіл, садків, лікарень
  • підтримувати бізнес 

У порівнянні з 2014 роком дещо знизились очікування по організації нових робочих місць – 46% у 2016 році та 59% у 2014-ому. Проте зросла увага до потреб ремонту комунальних закладів (школи, садочки, лікарні) та доріг.
Це означає, що за майже 2 роки влада на місцях не спромоглась покращити ситуацію з нагальними потребами покращення інфраструктури проживання для населення.
Найменше очікують покращення роботи комунальних господарств та заборони продажу алкоголю у нічний час.

Серед керівників держави найгірше характеризується робота Голови Верховної Ради Андрія Парубія. Майже три чверті (72,2%) опитаних «скоріше не схвалює» або «категорично не схвалює» роботу А.Парубія. Тою чи іншою мірою позитивно оцінюють діяльність Голови Верховної Ради – 16% респондентів. Причому повністю схвалюють діяльність Парубія тільки 2,2% опитаних. (Не визначилися з відповіддю – 12,8%).
 
Український Парламент також розгубив аванс довіри виборців. Респонденти вважають, що він діє у «кращих традиціях» попереднього скликання. Депутатів критикують за:

  • Корупцію
  • Неефективність
  • Кумівщину
  • Популізм
  • Тотальне злиття бізнес-інтересів із політикою 

Два роки тому респонденти скаржились на те, що до Парламенту пройшла значна кількість "старих" депутатів, особливо за мажоритарними списками. Сьогодні ж аудиторія підтвердила, що їх найгірші побоювання справдились. Якісного оновлення ВРУ не відбулось. Отже і на якісно новий рівень політики сподіватись немає сенсу.
 
Ще однією характерною рисою сучасного складу Парламенту є відсутність стабільної коаліції. У 2014-му році саме надійний союз демократичних формував оптимістичні очікування електорату. Сьогодні ж половина учасників говорить про існування лише «ситуативної коаліції», яка сама по собі створює передумови для корупції.
 
За минулі 2 роки перед парламентом України продовжують стояти практично ті самі завдання, що і у 2014 році. Найбільше українці сподіваються на вирішення військового конфлікту (68,1%, у 2014 – 60,1%). Інші питання -  врегулювання енергетичної кризи, зменшення податкового навантаження – важливі для 14,4% ті 18% відповідно. Менше всього від ВР очікують реформи аграрного сектору та посилення регулювання обігу підакцизними товарами.
 
Українське суспільство неоднозначно ставиться до політики євроінтеграції. У масовій свідомості поширення набула точка зору, що Україні слід проводити багатовекторну політику. Майже половина (43,6%) опитаних вважає, що Україна має розвивати партнерські, взаємовигідні відносини і з країнами Заходу, і з Росією, не віддаючи однозначної переваги будь-кому. Приблизно стільки ж (41,6%) респондентів вважають, що пріоритетом української зовнішньої політики має бути розвиток відносин із західними країнами, в першу чергу - з Європейським Союзом. Порівняно небагато (8,5%) тих, хто дотримуються точки зору, що пріоритетним напрямком зовнішньої політики має стати нормалізація і розвиток відносин з Росією. (Не визначилися з відповіддю - 6,3%).
 
У 2014-му усі учасники дослідження схвально та одностайно підтримували ідею Євроінтеграції України. Цьогоріч думки розділились навпіл.
 
Очікування щодо Євроінтеграції не змінились. Як і раніше, надії пов’язані переважно із зростанням економічного благополуччя нашої країни та подолання корупції. Так у 2014 році майже половина респондентів (48%) очікували підвищення рівня життя. Хоча у 2016 тенденція дещо зменшилась, але все одно є головною – 42% відповіли, що так само очікують зростання благополуччя.
 
Українці у 2016 році окреслили першочергові проблеми, які має вирішити влада:

  1. Війна на Сході
  2. Корупція у державних органах.
  3. Зростання цін та комунальних послуг
  4. Повернення Криму.
  5. Отримання безвізового режиму з ЄС.
  6. Незаконна вирубка в Карпатах.
  7. Контрабанда підакцизних товарів. 


Майже третина опитаних вважає завданням для влади номер один – припинення війни на сході (30%). Іншою нагальною проблемою є подолання корупції у державних органах (25%). Зростання цін та вартості комунальних послуг непокоїть 20% респондентів.
 
Після Революції Гідності нова влада намагається втілити низку реформ. Проте неілюстровані кадри, нерішучість дій, відсутність політичної волі у вищого керівництва заважають провести дієві перетворення у суспільстві.
 
За останні 2 роки найбільш відомою і дієвою на думку респондентів (33%) стала реформа МВС – створення нової поліції.  Іншою дієвою реформою визнана зміна у ЗСУ. Зокрема це стосується ведення нових стандартів на форму бійців, розробку нових технічних умов на харчування, підвищення оплати контрактним військовим.
 
Варто зазначити, на другому місці за рівнем довіри (після церкви) є армія - солдатам довіряють 63% українців. Половина схильні довіряти повністю або частково поліції.
 
Щодо покращень у суспільстві за 2 останні роки, то думки українців діаметрально протилежні. 46,2% вважать, що не відбулось жодного покращення. 43,4% - навпаки. Зокрема говорять про такі досягнення як:

  • поширення та зміцнення волонтерського руху
  • зменшення залежності від енергоносіїв з Росії
  • адаптація українського законодавства до норм ЕС

Переглянути повний звіт  Скачати повний звіт Завантажити ілюстрації